МІЙ ДІМ

Слова: Ігор Шолтис і Тарас Гаврик, музика: Віктор Романюк ПРИСПІВ: Мій дім, закований у полум’ї І не має права згаснути до руїн. Відданий син боронитиме батькову спину, Наш поводир - любов до краю, і за нами – сила! Мій дім, збудований на цій землі, Я з народження - опора непохитних стін. У темряві ми впустимо в хатину промінь, Але чекатимемо ранку напоготові. І. Твій щит тріщить по швах, На ноги гордо повставай, і ніхто не скаже, що ти впав. Когорті демонів протистоїть твоя баталія. Ми знаєм, як стати на захист, закоти рукав. Ти прапор розтягни, що був топтаний східним братом, Заново грати розбий, які ховали твою правду. І гасло те, що оскверняли матом, затягни, У власному домі господарі, а тоді хто вони? Ранок пожене туман до дальнього кордону, Від Сяну до Дону лунає крик ворога твого. І вже сьогодні заблагає прощення твій кат, Ми цих непроханих гостей здолаєм - чуєш, брате? Ведмідь із пляшкою в руках і зіркою на лобі, Спалював поля та розламував гілля калини Ми хочем миру, але вперто йдем до Перемоги. У серці - воля, ми не звернемо з правди дороги. ІІ. Холодно в занедбаній світлиці, Всипані порохом лиця думають ї їм не спиться. А ті, хто опустили плечі, очі від неба, Ті кажуть: «Моя хата скраю», – гасло раба! Скільки пішло у ту землю, яку ми топчемо ногами? Чуєш, не плач, мамо, не лий сльози, кохана, А мати гріє гріє ті слова, немов останню надію, А в полі братські могили вже заросли бур’янами. На серці ранами, в чому винні ми, Що громадянами народжені своєї країни? І ми збиваєм кулаки до надтвердої стіни, І вкотре, як наївні діти, віримо у зміни…